четвер, 1 лютого 2018 р.

Рекомендації психолога щодо роботи з обдарованими дітьми



Проблеми у взаєминах між педагогами та обдарованою молоддю випливають, здебільшого з того, що своїми репліками, питаннями, зауваженнями, відповідями вона нерідко ставить учителя в кут - останній може не розуміти й не знати того, про що говорить дитина. педагоги невпевнені в собі, з негативною Я-концепцією найважче витримують це, відтак свідомо і несвідомо прагнуть захиститись: дошкульно зачіпають, агресивно "ставлять на місце", "зрізують", саркастично висміюють вихованця. недостатня емоційна сталість та стабільність сприймаються виключно як невихованість дитини. У свою чергу, педагогам варто керуватись рекомендаціями, що створюють сприятливі умови для реалізації наведених творчо-конформістських прийомів роботи з розумово обдарованими дітьми.


•Не бажано приділяти надто багато уваги ігровому навчанню з виразним елементом змагальності. учень найчастіше буде переможцем, що може викликати неприязнь інших дітей і не сприятиме створенню атмосфери всезагальної зацікавленості.


•Не слід акцентувати увагу на обдарованих дітях, перехвалюючи найкращі їхні роботи. варто не стільки виділяти успіхи скільки заохочувати спільні заняття з однолітками.


•Не підносити обдарованих дітей на "п'єдестал" чи перетворювати їх у вундеркіндів в очах інших, їхні успіхи належним чином оцінять, а недоречне підкреслювання виключності часто породжує роздратування, ревнощі, відтогнення замість очікуваних поитивних реакцій. Але неприпустима й інша крайність - навмисне публічне приниження унікальних здібностей, особлливо саркастичні зауваження вчителя щодо них.


Доцільно пам'ятати, що здебільшого обдаровані діти погано сприймають строго регламентовані заняття, що повторюються.


Як не слід поводитися з обдарованою дитиною:


1. Нехтувати здібностями або надмірно підносити їх.


2. Виховувати як звичайну дитину або створити "тепличні" умови життя.


3. Вважати в дечому ненормальною або завищувати обдарованість дитини.


4. Весь час "приземляти" її або вважати недосяжною для всіх.


5. Карати за допитливість або настільки заохочувати, що це може призвести до зриву.


6. Будь якими способами сповільнювати розвиток або настільки прискорювати його, що це стане непосильним.


7. Протиставляти навмисно іншим дітям у сім'ї або ж у колективі, створювати умови для суперництва або ревнощів.


8. Не навчати комунікабельності зі своїми однолітками й культивувати в дитині відчуття переваги над ровесниками.


9. Не допомагати вирішувати проблему з учителями.


10. Підсилювати вразливість і відчуття вини.


Педагогам нерідко необхідна допомога, щоб урізноманітнити програму з урахуванням потреб обдарованих учнів. У цьому напрямі батьки в міру можливості повинні також посприяти цьому:


• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.


• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.


• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.


• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.


• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.


• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.


• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.


• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини - терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.


• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.


• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.


При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:


неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;


ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;


заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;


невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;


прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;


почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;


нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;


надмірні чутливість, вразливість;


потреба в уважному ставленні дорослих;


нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку.




Немає коментарів:

Дописати коментар