Головним завданням школи є створення умов для гармонійного розвитку особистості і надання можливостей до самореалізації в майбутньому житті. Запорукою успіху кожної дитини є не тільки відсутність хвороб і недоліків, а й стан цілковитого духовного, фізичного, психологічного і соціального благополуччя.
Нині проблема оздоровчої спрямованості фізичного виховання є найактуальнішою. На мій погляд, оздоровча спрямованість фізичного виховання у навчальних закладах, інтеграція змісту навчального предмету «Фізична культура» в інші освітні галузі у поєднанні з використанням інноваційних технологій і нових нестандартних підходів до навчання і виховання дають змогу досягти очікуваного результату – сформувати гармонійно розвинуту конкурентно спроможну особистість, здатну до самореалізації.
На мою думку,що головним гальмом на шляху вдосконалення системи фізичного виховання є зміщення цілей навчання. Багато вчителів замість того, щоб свої уроки спрямовувати на гармонійний розвиток дитини та зміцнення здоров’я, по-старому націлюють їх на виконання нормативів. Це не помилка, але «видавлюючи» з дитини метри, секунди, бали, вони часто забувають про те, що дитина насамперед – це особистість з індивідуальною орієнтацією організму.
Тому, метою роботи над даною темою є створення умов для поліпшення фізичної підготовки учнів, стану їхнього здоров’я, розкриття творчої особистості кожного учня, підвищення інтересу до уроків фізичної культури. Це означає, що перед учителем фізичної культури постають такі основні завдання:
-зміцнювати здоров’я дитини і сприяти формуванню свідомого ставлення до здоров’я як найвищої соціальної цінності;
-сприяти фізичному розвитку дитини;
-впроваджувати різнобічні методичні підходи у фізичному вихованні;
-здійснювати моніторинг стану здоров’я учнів і рівня їхнього фізичного розвитку;
-проводити оцінку фізичної підготовленості з урахуванням діапазону реальних можливостей дітей;
-застосовувати здоров’язберігаючі технології та особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання з метою підвищення інтересу до уроків фізичної культури.
Отже, фізичне виховання повинно базуватися на розвитку загальної фізичної підготовки з одночасним удосконаленням природних нахилів дитини до певного виду спорту на основі принципу природовідповідності.
Оцінка з фізичної культури – дуже тонкий інструмент, який впливає на психічний стан і соціальний статус учня. Її несправедливість особливо небезпечна, тому оцінювання результатів рухових тестів на уроці фізичної культури слід здійснювати з урахуванням діапазону реальних можливостей учнів кожного конституціонального типу. Введення такої системи оцінювання виявилося ефективним, оскільки поліпшує психологічний та емоційний стан дитини, підвищує рівень їхньої самооцінки.
Однак, об’єктивно оцінити рухову підготовку учня – це лише частина проблеми. Головне – знайти правильні методичні підходи до дітей із різними природними нахилами. Тому систему роботи слід будувати за таким принципом, коли учні отримують такі завдання, виконання яких було б для них приємним і цікавим завдяки збігу з біологічною орієнтацією організму. Так, для учнів дигестивної статури пропоную завдання, пов’язані з проявом сили, тому що в цьому дитина відчуває свою перевагу. Для учнів астеноторакальної статури – завдання, що потребують витривалості, для дітей, що мають м’язову статуру, - завдання швідкісно – силового характеру.
Основною формою навчання і виховання в школі є урок. Мої уроки спрямовані на визнання індивідуальності учня й на співпрацю, що відповідає вимогам особистісно-орієнтованого навчання і виховання, створення «ситуації успіху». Для реалізації цих принципів запроваджую різні форми і методи організації учнів на уроці.
Сучасний урок фізичної культури за формою організації може мати такі складові: фронтальне навчання, колове тренування, рухливі ігри, групова навчальна діяльність, робота в малих групах, робота в парах, метод аутогенного тренування.
За інноваційною діяльністю вчителя його відрізняє:
-створення «ситуації успіху»;
-сюжетно – рольові ігри;
-здійснення міжпредметних зв’язків як засобу реалізації компетентнісного підходу до фізичного виховання;
-оцінка діяльності учня не лише за кінцевим результатом, а й під час процесу досягнення цього результату;
-здійснення узагальнення і систематизації матеріалів про досягнення учнів, власний приклад з метою створення позитивного ставлення до фізичної культури та спорту.
Висока якість підготовки та проведення уроку досягається шляхом впровадження інтерактивних технологій навчання, зокрема використання сюжетно – рольових ігор, побудови тісного комунікативного зв’язку вчителя з учнями, що поєднує спілкування і зміст навчання, природно наповнює дитину необхідними знаннями, формує компетентність, робить виховання «непомітним». Результатом творчої співпраці є зміна психологічного настрою учня, його ставлення до уроків фізичної культури, підвищення рівня самооцінки учня, а водночас підвищення рівня навчальних досягнень з інших предметів.
Отже, саме оздоровча спрямованість фізичного виховання у поєднанні з інноваційними технологіями дасть змогу досягти очікуваного результату– сформовану, гармонійно розвинуту, конкурентно спроможну особистість, здатну до самореалізації.
А це значить, що всі зусилля спрямовані на благородну справу, заради якої варто жити.
Поняття «здоров’язберігаюча технологія»
Під здоров’язберігаючими технологіями пропоную розуміти:
•сприятливі умови перебування і навчання дитини в дошкільному закладі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
•оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
•повноцінний та раціонально організований руховий режим.
Варто зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих технологій пов’язано з використанням медичних ( медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих ), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.
Інноваційні оздоровчі технології
Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей дошкільного віку слід відокремити: фітболгімнастику, художню гімнастику, гідроаеробіку, пальчикову (вправи, ігри, картинки), дихальну та звукову гімнастику, психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоміми), дитячий фітнес.
За останні роки великої популярності набуло застосування в практиці роботи оздоровчих технологій, які використовуються з профілактично-лікувальною метою насамперед: фітотерапія (чаї, коктейлі, фіто мішечки), ароматерапія (ароматизація приміщення), вітамінотерапія (вітамінізація страв). Має неабияку ефективність впровадження у процеси життєдіяльності дитини оздоровчих технологій терапевтичного спрямування, до яких відносяться: піскова терапія, кольоротерапія, арттерапія, сміхотерапія, казкотерапія, музична терапія.
Існуючі оздоровчі технології приваблюють різноманітністю своїх засобів та новизною. Проте, кожен вихователь чи педагогічний колектив в цілому, використовуючи у власній діяльності інноваційні технології, має обов’язково радитися з медичними працівниками, психологами, достеменно знати особливості впровадження тих чи інших технологій у практику оздоровчої роботи з дітьми.
Немає коментарів:
Дописати коментар