З досвіду Вальдорфської школи.
Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – становлення і розвиток самодостатньої особистості, готової до самореалізації виявлених обдарувань у сучасному соціумі, яка вміє ставити і вирішувати нові завдання в різних видах діяльності. Тому проблема обдарованості є найактуальнішою в освіті.
Природні здібності та обдарування закладені в кожній дитині. Та вже на певному етапі вони мають професійно корегуватися вчителем, який і покликаний закласти підґрунтя творчого розвитку вихованця, визначити необхідне спрямування цього процесу.
Система навчання і виховання має забезпечувати всі умови для всебічного розкриття творчого потенціалу обдарованої дитини, створювати можливості для прояву її власної активності, самостійного руху й самоорганізації.
Проте ідентифікувати обдарованість дуже складно. В першу чергу тому, що важко відповісти на запитання: кого вважати обдарованим? Особливо якщо пошук відбувається серед дітей і молоді в період, коли їхні потенційні можливості ще остаточно не виявилися.
Під обдарованістю ми розуміємо якісно своєрідне сполучення здібностей, від яких залежить можливість досягнення високих результатів у виконанні тієї чи іншої діяльності.
У роботі з виявлення і супроводу обдарованих дітей існує ряд специфічних труднощів наступного змісту:
• обдарована дитини не завжди проявляє себе в творчому продукті;
• обдарована дитина не завжди має потребу в розвитку своїх видатних здібностей;
• сучасні методи індивідуальної і групової роботи часто не підходять для обдарованих дітей;
• динаміка розвитку дитячої обдарованості нерівномірна: спостерігаються як яскраві «спалахи», так і несподівані «затухання»;
• в обдарованих дітей спостерігаються досить специфічні кризи, пов’язані з «затуханням» обдарованості, знання специфіки яких необхідне педагогам для профілактики «зникнення» обдарованості.
Феномен «зникнення», «згасання» обдарованості давно цікавить практиків. Це пов’язано з розвитком криз обдарованості:
1. Криза креативності – втрата творчого потенціалу, дитина припиняє творити. Виникає в ситуації неможливості реалізувати свої здібності. Аби уникнути цієї кризи, потрібно давати дитині змогу біти суб’єктом власної діяльності, розвивати її індивідуальний пізнавальний досвід.
2. Криза інтелектуальності – зниження інтелектуальної активності, продуктивності. Проявляється в ситуації перевантаження обдарованої дитини завданнями, без урахування індивідуальних пізнавальних потреб. Щоб запобігти цій кризі, потрібно розвивати фізичну, емоційно-вольову, соціально-комунікативну сфери.
3. Криза мотиву досягнень – зниження або повна втрата інтересу до процесу й результатів своєї праці. Це описується по-різному – порушення вольової регуляції («міг би, але не хочу»); неадекватна самооцінка («міг би, але вийде погано») тощо.
Якщо перші дві кризи можна охарактеризувати як «дитина більше не може», то третю – «дитина більше не хоче».
Досить часто можна спостерігати той факт, що обдарованість тієї чи іншої дитини ні в кого не викликає сумніву. Однак і батьки, і вчителі не мають уяви, що робити з такою дитиною. На жаль, треба визнати, що в нашій країні навчання обдарованих дітей протягом тривалого часу велося «без науки», переважно з опорою на інтуїцію окремих учителів або батьків. Проте в останні роки намітились суттєві зміни в психологічних дослідженнях обдарованості. Головний акцент у них почали переносити на практичне використання знань про природу обдарованості, психологічних законів і засобів стимулювання творчості для вдосконалення змісту й методів навчання обдарованих дітей. У зв’язку з тим, що проблемою обдарованості займається дуже багато авторів, то і класифікації теж різні.
Але для створення у школі комплексної системи роботи з обдарованими дітьми, можна використовувати розроблену вітчизняними психологами класифікацію дитячої обдарованості, яка включає чотири основних види обдарованості:
1. Загальна обдарованість (торкається всіх боків психічного життя дитини);
2. Спеціальна обдарованість (проявляється в якій-небудь спеціальній діяльності);
3. Актуальна чи неприхована обдарованість (показники успішності, які є в наявності);
4. Потенційна чи прихована (показники можливої реалізації деяких здібностей при додержанні певних умов).
Спеціальна обдарованість в свою чергу має декілька характерних типів:
• академічна обдарованість;
• інтелектуальна обдарованість;
• соціальна обдарованість;
• спортивна та фізична обдарованість;
• творча обдарованість
• художня обдарованість.
Ця класифікація дозволяє побачити і розвинути спеціальну обдарованість в кожній дитині. Треба звернути увагу на той факт, що одна й та ж дитина може проявляти різні типи спеціальної обдарованості.
Наприклад, академічну, спортивну і творчу обдарованості: однаково добре співає й танцює, на «відмінно» встигає по всім шкільним дисциплінам. Іншими словами, у даному випадку можна вести мову про так звану комплексну обдарованість. Однією з найскладніших задач, які постала перед нами в першу чергу, було виявлення критеріїв визначення обдарованості дітей.
Академічно обдарована дитина – успішно навчається у школі: відмінно справляється з навчальним матеріалом, має глибоку й стійку внутрішню мотивацію до пізнавальної діяльності;
— на всіх етапах шкільного навчання (початкова, середня та старша ланки)відрізняє висока стійка мотивація до пізнання, старанність в опануванні усіх навчальних предметів, зібраність, висока самодисципліна та вимогливість до власних наукових досягнень;
— виключна здатність до глибокого проникнення в усі навчальні дисципліни та рівно успішне й поглиблене вивчення всіх шкільних предметів;
— відмінні оцінки по всім навчальним предметам.
Інтелектуально обдарована дитина – завжди має високий показник спеціальних тестів, які виявляють рівень інтелекту.
— має високий коефіцієнт інтелекту;
— проявляє виражену й різнобічну допитливість, часто з головою поринає в те чи інше заняття;
— залюбки й легко навчається, відрізняється умінням добре висловлювати свої думки, демонструвати здібності до практичного застосування знань;
— має знання набагато глибші, ніж в однолітків;
— проявляє виключні здібності до розв'язання навчальних задач.
Соціально обдарована дитина – проявляє лідерські якості, здатна в спілкування з однолітками взяти на себе роль керівника, організатора.
— легко пристосовується до нових ситуацій;
— в оточенні сторонніх людей і в іншій нестандартній ситуації зберігає впевненість в собі;
— має тенденцію керувати іграми чи заняттями інших дітей;
— впевнено спілкується з іншими дітьми та дорослими;
— генерує ідеї і легко вирішує соціально-лідерські задачі;
— інші діти часто звертаються за порадами чи допомогою.
Спортивно та фізично обдарована дитина – має високий рівень фізичної підготовки, відрізняється добрим здоров’ям, активністю та витривалістю, перевиконують спортивні нормативи.
— проявляє великий інтерес до діяльності, яка потребує тонкої та точної моторики;
— любить рух (біг, стрибки та ін.);
— тримає рівновагу при виконанні рухових вправ (на колоді, трампліні);
— володіє виключною фізичною силою, демонструє добрий рівень розвитку основних рухових навичок (ходьба, біг, стрибки, вміння кидати й ловити предмети).
Творчо обдарована дитина – має яскраво виражені творчі здібності, засновані на сполученні високорозвиненого логічного і творчого мислення;
— надзвичайно допитлива, здатна з головою поринути в заняття, яке цікавить: танці, спів, сценічне мистецтво, конструювання та ін.;
— має високий енергетичний рівень (високу продуктивність чи інтерес до багатьох різних речей);
— часто робить все по-своєму, особливо в продуктивній діяльності;
— висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації;
— здатна відтворювати оригінальні ідеї чи знаходити оригінальний результат.
Художньо обдарована дитина – має яскраво виражені художні здібності.
— винахідлива в образотворчому мистецтві, в іграх, в використанні матеріалів та ідей;
— здатна по-різному підійти до проблеми чи до використання матеріалів (гнучкість);
— схильна до завершеності та точності в художньо-прикладних заняттях та іграх.
Основні напрямки роботи психолога:
- робота з обдарованими учнями;
- робота з педагогами;
- робота з батьками
Робота з обдарованими учнями:
— Проведення психологічної діагностики;
— Створення в школі соціально-психологічних умов для прояву і розвитку обдарованості школярів;
— Надання психологічної допомоги дітям у вирішенні виникаючих проблем;
— Формування в шкільному співтоваристві певної психологічної установки у відношенні обдарованості: обдарованість – це унікальний цілісний стан особистості дитини, це велика індивідуальна і соціальна цінність, вона має потребу у виявленні і підтримці, але не повинна використовуватися як засіб забезпечення престижу школи.
Робота з педагогами:
— Надання психологічної допомоги педагогам у вирішенні виникаючих у них проблем;
— Психолого-педагогічна освіта педагогів, з метою розширення їхніх уявлень про природу і прояв обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих дітей тощо;
— Надання рекомендацій щодо виховання і навчання обдарованих дітей, складання індивідуальних програм.
— Допомога в формуванні в освітній установі певного соціально-психологічного клімату, який побудований на взаємній повазі, співробітництві педагогічного й учнівського колективу, ціннісному відношенні обдарованості одних і співробітництві інших, творчому, новаторському підході до навчально-виховного процесу.
Робота з батьками:
— Просвітницька, консультативна робота з прийняття дорослими обдарованості дитини, особливостей її поводження, світорозуміння, інтересів і схильностей;
— Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини, уявлень про світ, що лежить за межами його власних пізнавальних чи інших інтересів;
— Психолого-педагогічна освіта батьків, з метою розширення їхніх уявлень про природу і прояв обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих дітей тощо.
Система навчання і виховання має забезпечувати всі умови для всебічного розкриття творчого потенціалу обдарованої дитини, створювати можливості для прояву її власної активності, самостійного руху й самоорганізації.
Проте ідентифікувати обдарованість дуже складно. В першу чергу тому, що важко відповісти на запитання: кого вважати обдарованим? Особливо якщо пошук відбувається серед дітей і молоді в період, коли їхні потенційні можливості ще остаточно не виявилися.
Під обдарованістю ми розуміємо якісно своєрідне сполучення здібностей, від яких залежить можливість досягнення високих результатів у виконанні тієї чи іншої діяльності.
У роботі з виявлення і супроводу обдарованих дітей існує ряд специфічних труднощів наступного змісту:
• обдарована дитини не завжди проявляє себе в творчому продукті;
• обдарована дитина не завжди має потребу в розвитку своїх видатних здібностей;
• сучасні методи індивідуальної і групової роботи часто не підходять для обдарованих дітей;
• динаміка розвитку дитячої обдарованості нерівномірна: спостерігаються як яскраві «спалахи», так і несподівані «затухання»;
• в обдарованих дітей спостерігаються досить специфічні кризи, пов’язані з «затуханням» обдарованості, знання специфіки яких необхідне педагогам для профілактики «зникнення» обдарованості.
Феномен «зникнення», «згасання» обдарованості давно цікавить практиків. Це пов’язано з розвитком криз обдарованості:
1. Криза креативності – втрата творчого потенціалу, дитина припиняє творити. Виникає в ситуації неможливості реалізувати свої здібності. Аби уникнути цієї кризи, потрібно давати дитині змогу біти суб’єктом власної діяльності, розвивати її індивідуальний пізнавальний досвід.
2. Криза інтелектуальності – зниження інтелектуальної активності, продуктивності. Проявляється в ситуації перевантаження обдарованої дитини завданнями, без урахування індивідуальних пізнавальних потреб. Щоб запобігти цій кризі, потрібно розвивати фізичну, емоційно-вольову, соціально-комунікативну сфери.
3. Криза мотиву досягнень – зниження або повна втрата інтересу до процесу й результатів своєї праці. Це описується по-різному – порушення вольової регуляції («міг би, але не хочу»); неадекватна самооцінка («міг би, але вийде погано») тощо.
Якщо перші дві кризи можна охарактеризувати як «дитина більше не може», то третю – «дитина більше не хоче».
Досить часто можна спостерігати той факт, що обдарованість тієї чи іншої дитини ні в кого не викликає сумніву. Однак і батьки, і вчителі не мають уяви, що робити з такою дитиною. На жаль, треба визнати, що в нашій країні навчання обдарованих дітей протягом тривалого часу велося «без науки», переважно з опорою на інтуїцію окремих учителів або батьків. Проте в останні роки намітились суттєві зміни в психологічних дослідженнях обдарованості. Головний акцент у них почали переносити на практичне використання знань про природу обдарованості, психологічних законів і засобів стимулювання творчості для вдосконалення змісту й методів навчання обдарованих дітей. У зв’язку з тим, що проблемою обдарованості займається дуже багато авторів, то і класифікації теж різні.
Але для створення у школі комплексної системи роботи з обдарованими дітьми, можна використовувати розроблену вітчизняними психологами класифікацію дитячої обдарованості, яка включає чотири основних види обдарованості:
1. Загальна обдарованість (торкається всіх боків психічного життя дитини);
2. Спеціальна обдарованість (проявляється в якій-небудь спеціальній діяльності);
3. Актуальна чи неприхована обдарованість (показники успішності, які є в наявності);
4. Потенційна чи прихована (показники можливої реалізації деяких здібностей при додержанні певних умов).
Спеціальна обдарованість в свою чергу має декілька характерних типів:
• академічна обдарованість;
• інтелектуальна обдарованість;
• соціальна обдарованість;
• спортивна та фізична обдарованість;
• творча обдарованість
• художня обдарованість.
Ця класифікація дозволяє побачити і розвинути спеціальну обдарованість в кожній дитині. Треба звернути увагу на той факт, що одна й та ж дитина може проявляти різні типи спеціальної обдарованості.
Наприклад, академічну, спортивну і творчу обдарованості: однаково добре співає й танцює, на «відмінно» встигає по всім шкільним дисциплінам. Іншими словами, у даному випадку можна вести мову про так звану комплексну обдарованість. Однією з найскладніших задач, які постала перед нами в першу чергу, було виявлення критеріїв визначення обдарованості дітей.
Академічно обдарована дитина – успішно навчається у школі: відмінно справляється з навчальним матеріалом, має глибоку й стійку внутрішню мотивацію до пізнавальної діяльності;
— на всіх етапах шкільного навчання (початкова, середня та старша ланки)відрізняє висока стійка мотивація до пізнання, старанність в опануванні усіх навчальних предметів, зібраність, висока самодисципліна та вимогливість до власних наукових досягнень;
— виключна здатність до глибокого проникнення в усі навчальні дисципліни та рівно успішне й поглиблене вивчення всіх шкільних предметів;
— відмінні оцінки по всім навчальним предметам.
Інтелектуально обдарована дитина – завжди має високий показник спеціальних тестів, які виявляють рівень інтелекту.
— має високий коефіцієнт інтелекту;
— проявляє виражену й різнобічну допитливість, часто з головою поринає в те чи інше заняття;
— залюбки й легко навчається, відрізняється умінням добре висловлювати свої думки, демонструвати здібності до практичного застосування знань;
— має знання набагато глибші, ніж в однолітків;
— проявляє виключні здібності до розв'язання навчальних задач.
Соціально обдарована дитина – проявляє лідерські якості, здатна в спілкування з однолітками взяти на себе роль керівника, організатора.
— легко пристосовується до нових ситуацій;
— в оточенні сторонніх людей і в іншій нестандартній ситуації зберігає впевненість в собі;
— має тенденцію керувати іграми чи заняттями інших дітей;
— впевнено спілкується з іншими дітьми та дорослими;
— генерує ідеї і легко вирішує соціально-лідерські задачі;
— інші діти часто звертаються за порадами чи допомогою.
Спортивно та фізично обдарована дитина – має високий рівень фізичної підготовки, відрізняється добрим здоров’ям, активністю та витривалістю, перевиконують спортивні нормативи.
— проявляє великий інтерес до діяльності, яка потребує тонкої та точної моторики;
— любить рух (біг, стрибки та ін.);
— тримає рівновагу при виконанні рухових вправ (на колоді, трампліні);
— володіє виключною фізичною силою, демонструє добрий рівень розвитку основних рухових навичок (ходьба, біг, стрибки, вміння кидати й ловити предмети).
Творчо обдарована дитина – має яскраво виражені творчі здібності, засновані на сполученні високорозвиненого логічного і творчого мислення;
— надзвичайно допитлива, здатна з головою поринути в заняття, яке цікавить: танці, спів, сценічне мистецтво, конструювання та ін.;
— має високий енергетичний рівень (високу продуктивність чи інтерес до багатьох різних речей);
— часто робить все по-своєму, особливо в продуктивній діяльності;
— висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації;
— здатна відтворювати оригінальні ідеї чи знаходити оригінальний результат.
Художньо обдарована дитина – має яскраво виражені художні здібності.
— винахідлива в образотворчому мистецтві, в іграх, в використанні матеріалів та ідей;
— здатна по-різному підійти до проблеми чи до використання матеріалів (гнучкість);
— схильна до завершеності та точності в художньо-прикладних заняттях та іграх.
Основні напрямки роботи психолога:
- робота з обдарованими учнями;
- робота з педагогами;
- робота з батьками
Робота з обдарованими учнями:
— Проведення психологічної діагностики;
— Створення в школі соціально-психологічних умов для прояву і розвитку обдарованості школярів;
— Надання психологічної допомоги дітям у вирішенні виникаючих проблем;
— Формування в шкільному співтоваристві певної психологічної установки у відношенні обдарованості: обдарованість – це унікальний цілісний стан особистості дитини, це велика індивідуальна і соціальна цінність, вона має потребу у виявленні і підтримці, але не повинна використовуватися як засіб забезпечення престижу школи.
Робота з педагогами:
— Надання психологічної допомоги педагогам у вирішенні виникаючих у них проблем;
— Психолого-педагогічна освіта педагогів, з метою розширення їхніх уявлень про природу і прояв обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих дітей тощо;
— Надання рекомендацій щодо виховання і навчання обдарованих дітей, складання індивідуальних програм.
— Допомога в формуванні в освітній установі певного соціально-психологічного клімату, який побудований на взаємній повазі, співробітництві педагогічного й учнівського колективу, ціннісному відношенні обдарованості одних і співробітництві інших, творчому, новаторському підході до навчально-виховного процесу.
Робота з батьками:
— Просвітницька, консультативна робота з прийняття дорослими обдарованості дитини, особливостей її поводження, світорозуміння, інтересів і схильностей;
— Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини, уявлень про світ, що лежить за межами його власних пізнавальних чи інших інтересів;
— Психолого-педагогічна освіта батьків, з метою розширення їхніх уявлень про природу і прояв обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих дітей тощо.
Досить грати словами.
Життя нам хоче нагадати:
Талантам потрібно допомагати.
Бездарні скрізь проб'ються самі.
Л. Озеров
Немає коментарів:
Дописати коментар