Одним з важливих напрямів
діяльності вчителя в загальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають
особливі здібності.
Обдарована
дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх однолітків яскраво вираженими
успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний
умовний „середній” рівень; при цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про
окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній
діяльності дитини. А коли результати її діяльності будуть ще й оригінальними,
то можна говорити саме про творчу обдарованість.
Визначення обдарованості дитини
Працюючи з
обдарованою дитиною, вчитель розвиває її здібності. Що ж таке здібності?
Здібності – це індивідуальні якості особистості, що дають змогу за сприятливих
умов більш успішно оволодіти тією чи іншою діяльністю, вирішувати певні
завдання. Здібності поділяють на спеціальні та загальні. Спеціальні здібності –
це здібності до певних змістів, рівнів і форм
реалізації людської діяльності, а загальні здібності – це здібності до
широкого змісту людської діяльності. Щоб визначити загальну обдарованість дитини, вчителі можуть використати
спеціальну анкету.
Анкета для вчителів
„Визначення загальної обдарованості дитини”
Чи притаманне
дитині:
-
інтерес до розумової діяльності;
-
компетентність, не властива вікові;
-
пошук причин явищ, що спостерігаються;
-
допитливість розуму, прагнення відкривати і досліджувати
нове;
-
різнобічні інтереси та потреба у різноманітній
інформації;
-
поширені знання;
-
хороша пам’ять;
-
багата фантазія, уява, винахідливість;
-
пристрасть до ігор, що потребують концентрації уваги та
мають складні правила;
-
вміння самостійно
гратись та працювати;
-
хороше володіння мовними засобами;
-
великий активний словник;
-
терплячість у навчанні та заняттях, що відповідають
захопленням дитини;
-
готовність прийняти участь у додаткових заходах, які
підвищують інтерес до навчання (конкурси, олімпіади);
-
інтенсивне читання книг, вивчення різноманітних
друкованих матеріалів (атласів, словників, енциклопедій);
-
глибокий інтерес до наукової літератури;
-
захопленість, поличні і світоглядні інтереси;
-
колекціонування, проведення інтересів у домашніх умовах;
-
почуття гумору, підвищений інтерес до гумористичних
малюнків;
-
підвищене почуття відповідальності, ретельне виконання
обов’язків;
-
велика працездатність та прагнення працювати якомога
довше;
-
швидке оволодіння матеріалом;
-
розвинене почуття справедливості;
-
швидкість і точність виконання розумових операцій;
-
розвинена координація та широкий діапазон рухів;
-
демонструє здібності у практичному застосуванні;
-
задає багато питань про походження та застосування
предметів;
-
виявляє незалежність та оригінальність мислення;
-
легко пристосовується, активно спілкується, виявляє
ініціативу.
Щоб розпізнати спеціальні здібності дитини, можна скористатися тестом – анкетою,
розробленою спеціалістами в галузі психології Л. де Хааном і Г.Кафом, яка
отримала розповсюдження у США.
Тест – анкета
„Про здібності дитини. Як їх упізнати?”
У дитини
абсолютно очевидні технічні здібності,
якщо вона:
-
цікавиться найрізноманітнішими механізмами та машинами;
-
любить конструювати моделі, прилади, радіоапаратуру;
-
сама докопується до причин зіпсованості і примх
механізмів або апаратури, любить загадкові поломки або збої в роботі
механізмів;
-
може лагодити пошкоджені прилади і механізми,
використовувати старі деталі для створення нових іграшок, доробок, знаходить
оригінальні рішення;
-
уміє і любить малювати, „бачить” креслення та ескізи
малюнків;
-
цікавиться спеціальною, навіть дорослою технічною
літературою.
(6 характерних ознак)
Дитина має музичні здібності, якщо вона:
-
любить музику та музичні записи, завжди намагається бути
там, де можна послухати музику;
-
якщо співає або грає на музичних інструментах, вкладає у
виконання почуття та енергію, а також свій настрій;
-
створює власні мелодії;
-
навчилась або навчається грати на будь-якому музичному
інструменті.
(4 характерні ознаки)
Артистичний талант у дитини виявляється в тому, що:
-
часто, коли їй не вистачає слів, передає свої почуття
мімікою, жестами і рухами;
-
намагається викликати емоційні реакції в інших, коли з
захопленнях про щось розповідає;
-
змінює тональність голосу, мимоволі імітуючи людину, про
яку розповідає;
-
з великим бажанням виступає перед аудиторією, причому
намагається, щоб його глядачами були дорослі;
-
з дивовижною легкістю передражнює чиїсь звички, пози,
висловлювання;
-
пластична і відкрита всьому новому;
-
любить і розуміє значення гарного або характерного одягу.
(7 характерних ознак)
У дитини неабиякий інтелект, якщо вона:
-
добре розмірковує, ясно міркує, розуміє недоказане,
висловлює причини і мотиви вчинків інших людей;
-
володіє доброю пам’яттю;
-
легко і швидко схоплює новий матеріал;
-
задає дуже багато продуманих і виправданих ситуацією
запитань;
-
любить читати книги, причому за власною програмою, що на
декілька років випереджує дошкільну або шкільну;
-
випереджає своїх однолітків з навчання, причому не
обов’язково є відмінником, часто скаржиться, що їй нудно на заняттях;
-
значно краще і ширше своїх багатьох однолітків
інформована про події і проблеми, що не торкаються її безпосередньо;
-
володіє почуттям власної гідності і здорового глузду, не
по рокам розважлива і навіть обачлива;
-
все дуже добре сприймає, спостережлива, швидко, але не
обов’язково гостро реагує на все нове і несподіване в житті.
(9 характерних ознак)
Не гнівайтесь на
вашого пустуна – у нього спортивний
талант:
-
він енергійний і
весь час хоче рухатись;
-
він сміливий до безрозсудства і не боїться синців та
гуль;
-
він майже завжди бере гору в бійках навкулачки або виграє
в якій-небудь спортивній грі;
-
невідомо коли він встиг навчитися спритно вправлятись з
ковзанами та лижами, м’ячами та ключкою;
-
краще за багатьох своїх однолітків фізично розвинений і
координований у рухах, рухається легко, пластично, граціозно;
-
надає перевагу іграм, змаганням, навіть просто біганні
перед книгами і спокійними розвагами;
-
здається, що він ніколи серйозно не втомлюється;
-
не має значення, чи цікавиться усіма видами спорту чи
якимось одним, але у нього є свій герой спортсмен, якого він наслідує.
(8 характерних ознак)
У дитини літературний талант, якщо вона:
-
розповідаючи про що-небудь, уміє додержуватись вибраного
сюжету, не втрачає основної думки;
-
любить фантазувати або імпровізувати на тему дійсної
події, причому надає події щось нове та незвичне;
-
вибирає в своїх усних або письмових оповіданнях такі
слова, які добре передають емоційний стан та почуття героїв сюжету;
-
зображує персонажів своїх фантазій живими та цікавими, з
характерними людськими рисами;
-
любить насамперед писати оповідання, не боїться почати
писати роман про власне життя.
(5 характерних ознак)
У дитини
здібності до наукової роботи, якщо
вона:
-
володіє явною здатністю до розуміння абстрактних уявлень,
до узагальнень;
-
уміє чітко висловлювати чужу і власну думку або
спостереження, причому нерідко записує їх не для того, щоб похвалитися, а для
себе;
-
любить читати науково-популярну літературу, дорослі
статті та книги, випереджаючи в цьому однолітків на декілька років, причому
надає перевагу саме цій, а не розважальній літературі;
-
із задоволенням проводить час за створенням власних
проектів, конструкцій, схем;
-
не журиться і ненадовго остигає до роботи, якщо його
винахід або проект не підтримали або навіть висміяли.
(6 характерних ознак)
Учням початкових класів найчастіше
властива загальна обдарованість.
Психолого –педагогічна наука виділяє 6
типів дитячої обдарованості:
а) академічна (
здатність навчатися успішно з усіх предметів);
б)
інтелектуальна ( вміння думати, аналізувати, систематизувати );
в) творча
(нестандартне мислення);
г) художня
(музична, образотворча, сценічна );
д) соціальна (
лідерська; активна доброта дитини );
е) психомоторна
(спортивна або рухова ).
Вищим рівнем прояву обдарованості є
талант, а найвищим – геніальність.
Однак, завжди необхідно пам’ятати, що
проблема виявлення обдарованих дітей має яскраво виражений етичний аспект. Так,
як мова йде про долю людини, то оцінка дитини як обдарованої чи ні не може стати самоціллю. Нав’язування ярликів
типу „обдарований” чи „посередній” неприпустиме, адже несе небезпеку
негативного впливу на розвиток особистості дитини. Тому, до проблеми виявлення
обдарованих дітей слід підходити дуже обережно і виважено.
Організація роботи з обдарованими дітьми
В роботі з обдарованими дітьми можна
виділити три етапи.
На першому етапі виявлення обдарованих
дітей враховуються відомості від батьків і педагогів про високі успіхи у будь –
якій діяльності дитини.
На другому (діагностичному) етапі
проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу й особливостей
нервово–психічного статусу дитини психологом і вчителем. Чимало дітей виявляють
високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а в декількох. Завдання
педагогів – не тільки виявити таку поліобдарованість, а й удосконалювати,
розвивати її.
На
третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль мають виконувати
педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей.
До навчання обдарованих дітей
ставляться такі вимоги:
1.Вчити дітей
вчитись самостійно.
2. Обдарованих
дітей навчати по індивідуальних програмах.
3.Розвивати
природні здібності дитини.
4.Сформувати
продуктивне мислення.
5.Вчити
застосовувати знання.
6. Вчити жити
серед людей.
При
роботі з обдарованими дітьми навчально–виховний процес повинен бути
особистісно-орієнтований.
Наведемо
пам’ятку вчителю щодо реалізації особистісно–орієнтованого підходу.
-
Особистісно-орієнтований підхід у навчанні і вихованні
ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія
суб’єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень
має право на особистий шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у
межах її цілей.
-
Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому
змогу саморозвиватись та самореалізовуватись, враховує його можливості,
здібності, особливості. Взаємодія між ними має відбуватись на основі єдності
позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
-
Завдання вчителя полягає, передусім, у тому, щоб
максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони могли
самі успішно впоратись з різноманітними навчально-виховними, а в подальшому –
виробничими проблемами.
-
Особистість педагога — лише передумова формування вихованця.
Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він,
встановлюючи зв’язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних
переживань.
-
Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього
інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.
-
Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба
брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний
інтерес.
-
Якщо учень не сприймає дій вчителя (способів впливу) щодо
його, то це означає лише одне: ці дії не відповідають особистим особливостям
учня.
-
Якщо необхідно висловити зауваження учневі, то зробити це
слід дружелюбно і з повагою до нього. Несхвалення поведінкової ситуації учня
втратить негативний ефект.
-
Якщо виник конфлікт з учнем, не треба шукати способів
будь-як утвердити свою правоту. Слід віднаходити взаємоприйнятні шляхи його
розв’язання.
-
У батьках своїх учнів вчитель вбачає однодумців і
спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з
їхніми.
Завдання
, які добирає вчитель до уроку, повинні бути напрямлені на розвиток здібностей
учнів. Широкі можливості дають також індивідуальні заняття, курси за вибором,
гуртки. Сприяє розвитку творчих здібностей учнів початкових класів участь у
предметних олімпіадах „Юне обдарування”, Міжнародному конкурсі з української
мови імені Петра Яцика, конкурсі творчих робіт з елементами дослідження „Юний
науковець”.
Немає коментарів:
Дописати коментар